Переломи кісток

Переломи – часткове або повне порушення цілісності кістки, що може відбуватися як на ґрунті зміни кісткової тканини (при остеодистрофії), так і в результаті травми (падіння, забій тощо). Травми такого роду поділяють на:

• відкриті й закриті (з порушенням шкірних покривів);

• повні й неповні (тріщини, злами тощо);

• множинні (кілька кісток);

• за напрямком лінії зламу (поперечні та поздовжні);

• за локалізацією (епіфізарні тощо).

Основними симптомами перелому кістки є поява припухлості, деформація, порушення функції, рухливість уздовж кістки, кісткова крепітація, біль. У дрібної рогатої худоби сприятливий прогноз можливий у разі переломів фаланг, п’ясткової та плюснової кісток, а також здухвинного й сідничного горбів. Під час повних переломів стегнової, великогомілкової і плечової кісток тварин вибраковують.

Перша допомога полягає у забезпеченні спокою травмованої особини, зупиненні кровотечі, накладанні іммобілізаційної пов’язки.

Під час закритих переломів використовують фіксувальну іммобілізаційну пов’язку (шинну або гіпсову), що забезпечує нерухомість і спокій ушкодженого місця для знеболення, попередження розвитку шоку та інфекції. Шинну пов’язку накладають тимчасово (за невідкладної допомоги) або для тривалого лікування з використанням імпровізованих шин із картону, фанери, дерев’яних дощечок, прутів, алюмінієвих і бляшаних смуг та дротяної сітки.

За відкритих переломів спочатку треба промити рану, обробити її спиртовим розчином йоду, порошками антисептиків, а потім накласти захисну іммобілізаційну пов’язку. Головне при цьому – забезпечити відсмоктування ранових виділень і надійну антисептику. Захисна пов’язка, як і більшість інших пов’язок, має внутрішню частину (перев’язка) та зовнішню (власне пов’язка), що утримує попередню. Обидва шари не повинні зміщуватися на тілі тварини ані в спокої, ані під час руху, утім, вони мають рівномірно прилягати, не порушуючи крово- та лімфообігу. Перев’язувальний матеріал (марля, гігроскопічна вата тощо) використовують для накладання пов’язок різними способами. Потім накладають фіксувальну іммобілізайційну пов’язку, залишаючи «вікно» для обробляння рани.

У молодих особин пов’язку змінюють на 21–30-й день, а в старих – на 40-й день, у період відновлення опорної функції пошкодженої кінцівки.

Після зміни пов’язки тварині призначають масаж (погладжування, розтирання, розминнання, побивання, вібрація), дозоване навантаження (проводження), у раціон вводять вітаміни С і D, мінеральні добавки.