Приміщення для утримання кролів

Конструкцій кліток для кролів існує чимало, однак під час будівництва треба враховувати основні вимоги категорії та породи тварин, яких у них утримуватимуть. Якісна клітка дозволить успішно розводити кролів, економлячи корм і не витрачаючи багато сил та часу на утримання.

Щодо матеріалу виготовлення, то клітки можуть бути цегляними, дерев’яними й саманними, також можна використовувати фанеру, метал та інші будматеріали. При цьому конструкція кліток має бути максимально простою, що полегшить обслуговування кролів під час годування та напування, прибирання клітки й огляду тварин. Для зручності клітки встановлюють на козлах або вкопаних у землю дерев’яних стояках. Висота таких підставок – близько 80 см від землі.

Односекційні та двосекційні клітки є оптимальними для дорослих особин пухових порід та великих і середніх м’ясо-шкуркових (рис. 17). Довжина такої клітки – приблизно 80–130 см, ширина – 60–70 см, висота – 40–60 см. Також ці клітки придатні для утримання кролиці з приплодом, 6–8 відсаджених кроленят до досягнення ними 3-місячного віку або 4–5 племінних кроленят.

Самців найліпше тримати у круглих клітках діаметром 70–75 см, заввишки 40 см. Також для цього можна використовувати квадратні клітки, але зробити овальну вставку з сітки або листової сталі. Для підлоги підійде шорстка пластмаса або дерев’яні рейки.

Для утримання молодняку добре підходять групові клітки, чиї розміри залежать від кількості молодих тварин (рис. 18). Наприклад, для утримання 7 племінних або 10 товарних кроленят можна спорудити клітку завдовжки 170 см, завширшки 70 см і заввишки 35–60 см. У групових клітках слід утримувати одностатевих та одновікових кролів, темперамент і маса тіла яких збігаються.

Рис. 17. Двосекційна клітка для дорослого поголів’я

Рис. 18. Клітка для молодняку

Під час будівництва кліток особливу увагу треба приділити підлозі – вона може бути сітчастою або рейковою, виготовленою з твердих порід дерев (клена, дуба або бука). Важливо врахувати, що за постійного утримання кролів на сітчастій підлозі вони можуть захворіти на пододерматит, тому в багатьох крільчатниках додатково роблять вставні дерев’яні підлоги, котрі білять гашеним вапном у співвідношенні 1: 2. У клітках, де утримують самиць, можна встановлювати постійну рейкову або сітчасту підлогу, проте найкраще все ж споруджувати подвійну.

Клітки просто неба будують так, аби забезпечити кролів припливом свіжого повітря і достатньою кількістю сонячного світла, але при цьому їх варто розташовувати у місці, недоступному сильним вітрам. Дотримання цих простих правил дозволить одержати пухову й шкуркову продукцію високої якості.

Науково-дослідним інститутом хутрового звірівництва і кролівництва (НДІХЗК) було розроблено двомісну одноярусну клітку, що відповідає зовнішньому утриманню кролів (рис. 19). Її довжина становить 220–240 см, ширина – 65 см, висота передньої стінки – 50–60 см, задньої – 35 см. Односхилий дах спереду опоряджено виступом у 20 см, а по боках – у 10 см.

Рис. 19. Двомісна одноярусна клітка

Два постійних гніздових відділення розташовують по боках клітки, підлога в цій частині суцільна дерев’яна. У тій частині, що залишилася, є два кормових відділення, де підлога або з дерев’яних рейок, або з металевої сітки. Ширина дерев’яних рейок становить 2 см, а відстань між ними – 1,5–1,8 см. Розмір вічка з металевої сітки – 16 ? 48 мм.

Гніздове та кормове відділення відгороджені одне від одного перегородкою, і в ній зроблено лаз заввишки 20 см і завширшки 17 см. При цьому висота лазу від підлоги клітки становить усього 10–15 см, завдяки чому маленькі кроленята не можуть перелізти в кормове відділення, а кролиця випадково не перетягне їх туди на сосках після годування.

Передній бік клітки оснащено 4 дверима. У гніздові відділення ведуть двоє суцільних дощатих дверцят заввишки 40–50 см і завширшки 35 см, у кормові відділення – двоє сітчастих дверей розміром 60 ? 30 см. Також на передньому боці встановлюють знімні поїлки та відкидні годівниці. Годівницю для грубих кормів поміщають між двома кормовими відділеннями, а виготовляють її з двох дерев’яних рамок, обтягнутих сіткою з вічками 35 ? 35 мм. Така годівниця має V-подібну форму, для чого нижні кінці рамок суміщають, а верхні направляють у боки кормових відсіків. Аби запобігти прогризанню кролями дерев’яних рамок, на їх зовнішньому боці кріплять сітку.

Щоб побудувати двомісну одноярусну клітку конструкції НДІХЗК, знадобиться 0,6 м2 сітки з вічками 35 ? 35 мм, 1,3 м2 металевої сітки з вічками 18 ? 18 або 16 ? 18 мм та 0,2 м2 пиломатеріалів.

Серед кролівників також поширені клітки кленово-чегодаєвського типу, довжина їх – 240 см, ширина – 65 см, висота передньої стінки – 65 см, задньої – 45 см (рис. 20). Усередині кліток розміщують гніздові ящики, зроблені з фанери, завдовжки 45 см, завширшки 30 см і заввишки 20 см. Ззовні кліток встановлюють ясла для трави і сіна, всередині стоять поїлки та годівниці. Підлогу роблять суцільною дерев’яною, трохи нахиляючи її до фасаду. На виготовлення клітки йде 0,6 м2 металевої сітки та 0,3 м2 пиломатеріалу.

Рис. 20. Клітка кленово-чегодаєвского типу із сітчастим вольєром

На основі кліток кленово-чегодаєвскої конструкції створені клітки з сітчастим вигульним вольєром, довжина їх – 100 см, ширина – 65 см, висота з боку передньої стінки – 75 см, задньої – 50 см. Ясла для сіна, годівниці та поїлки розміщують усередині клітки. У таких приміщеннях можна утримувати як дорослих особин, так і відсаджений молодняк.

По всій ширині задньої стінки кріплять сітчастий вольєр заввишки 50 см, він може бути як без каркасу, так і змонтованим на металевому каркасі. Для будівництва вольєра використовують сітку з вічками розміром 25 ? 25 або 25 ? 50 мм для стін і 16 ? 48 мм для підлоги. У вольєр із клітки веде лаз, котрий закривають за допомогою бічної заслінки. Підлогу будують у два шари, причому нижній, зроблений із сітки, є постійним, а суцільний дерев’яний верхній – знімним, і він має невеликий нахил. Знімну підлогу встановлюють у холодну пору року та під час окролів.

Клітки цієї конструкції надають кролям свободу руху, також до їхніх переваг належить гарна освітленість і значний приплив свіжого повітря. Мінусом можна назвати потребу в більшій кількості матеріалу для будівництва, ніж для інших типів кліток: на двомісну клітку з вольєром іде 0,25 м2 пиломатеріалу та 9,4 м2 сітки. Крім цього, такі клітки можна встановити у два яруси.

Оптимальним варіантом для утримання кролів вважають клітки з глухими боковими і задньою стінами, сітчастою передньою та ґратчастими підлогами. Їх можна встановити обабіч спеціальних ангарів (шедове утримання), помістивши в один-два яруси (рис. 21). Найкраще, коли в ангарі буде місце для незалежних проходів, що дозволяють прибирати гній і підвозити корм. Два різних проходи потрібні для того, щоб не було контакту між кролячими відходами та їхнім кормом, завдяки цьому знизиться ризик інфекційних та інвазійних захворювань.

Рис. 21. Шедове утримання кролів

Мінусом такого розташування кліток є велика площа приміщення, а не у всіх кролівників є стільки місця на садибі. Щоб зекономити місце, клітки розміщують упритул до стін, гнойові проходи прибирають, а конструкцію самих кліток дещо змінюють: козирок даху першого ярусу збільшують на 200–250 см і трохи нахиляють у боки кормового проходу (рис. 22). У результаті фекалії та сеча з другого ярусу не потрапляють у корм нижнього ярусу.

Рис. 22. Розташування кліток без гнойового проходу

Для виготовлення каркасів не рекомендовано використовувати тільки дерево, бо тоді клітки швидко застарівають. Зазвичай каркаси виготовляють із дерев’яних брусів з використанням профілю для гіпсокартону UD27 або металевого кута.

Бічні та задні стінки роблять із дощок завтовшки 20 мм (за меншої їх товщини кролі можуть їх прогризти). Крім цього, використовують плоский шифер, що відзначається функціональністю і простотою монтажу. У багатьох клітках перегородкою між відсіками часто служить годівниця для соковитих і грубих кормів. Її можна зробити з оцинкованої сітки з вічками 20 ? 40 мм, виготовленої з дроту діаметром 2 мм. Завдяки вічкам такого розміру кролі легко діставатимуть корм, а кроленята не перебиратимуться у сусідній відсік. Замість передньої стінки часто встановлюють дверцята на всю висоту й довжину клітки, що допомагає легко обслуговувати клітку, чистити, дезінфікувати й ремонтувати підлогу.

Підлогу найліпше зробити знімною, для виготовлення її підійдуть рейкові щити розміром 700 ? 625 мм (розмір рейок – 20 ? 40 мм, зазор між ними – 12–15 мм). Таку підлогу легко прибирати й дезінфікувати, а якщо зіпсується одна рейка або навіть уся підлога, їх можна без проблем замінити.

Нижче показано схему такої клітки (рис. 23). Вона підійде для розміщення двох кролиць або 14–16 голів молодняку, що йде на відгодівлю, при цьому в кожному відсіку має бути по 7–8 голів.

Рис. 23. Клітка з двома відсіками та годівницею між ними

Також підлогу можна виготовити з оцинкованої сітки з вічками розміром 10 ? 20 мм. Такі підлоги часто використовують в тваринних комплексах через їхню практичність.

Однак цей матеріал підійде лише для кліток, у яких утримуватимуть спеціалізовані м’ясні породи, наприклад каліфорнійську.

Річ у тім, що в таких порід висока опушеність ніг, завдяки чому вони рідко хворіють на потодерматит.

Сітчаста підлога не підійде для утримання великих порід кролів, оскільки вони мають велику масу тіла і тиск, що чинить сітка на лапи, часто спричиняє запалення кінцівок. Також сітчаста підлога не рекомендовано у клітках із маленькими кроленятами, бо вони застрягають у вічках і це призводить до травм.

Якщо в клітці цього типу тримати самицю під час окролу, то в ній рекомендовано ставити матковий будиночок, який роблять із товстої фанери або дощок (рис. 24). Довжина такого будиночка становить 500 мм, ширина і висота – 300 мм, діаметр отвору – 150–180 мм.

Рис. 24. Матковий будиночок

Матковий будиночок зимової пори потребує додаткового утеплення для захисту кроленят від переохолодження, особливо це стосується випадків, коли клітки розташовані просто неба або стоять у неопалюваних приміщеннях. Дуже часто пологові відділення обладнують електропідігрівом.

Матковий будиночок встановлюють за 3–4 дні до окролу, а прибирають через 25–30 днів після нього. Щоб уникнути переохолодження кроленят, узимку матковий будиночок може знаходитися в клітці й довше.

Нижче зображено ще один варіант конструкції клітки, що підходить для кролиць (рис. 25).

Виготовлення клітки цієї конструкції є більш трудомістким, але використовувати її зручніше, оскільки простіше проводити огляд новонароджених кроленят. У пологовому відсіку підлога неодмінно має бути суцільною, при цьому не варто боятися сечі та фекалій, адже кролиця не випорожнятиметься у норі. Вхідний отвір відсіку повинен мати діаметр 150–180 мм і перебувати на висоті 100–120 мм від підлоги. У зимовий час його стінки можна утеплити за допомогою матраців із соломою або тирсою.

Рис. 25. Клітка з матковими відділеннями

Ще один варіант клітки, де умови утримання максимально наближені до природних (рис. 26). Її виготовлення забере багато часу й сил, але вона якнайкраще підходить для кролиці з кроленятами. За необхідності вхід у пологове відділення можна перекрити засувкою.

Рис. 26. Конструкція маткового відділення

Одним із найпоширеніших способів є утримання в клітках зі штучними норами (рис. 27).

Рис. 27. Клітка зі штучними норами

У наведеній вище конструкції штучні нори розташовані під землею, що допомагає зимової пори уберегти молодняк від переохолодження, а літньої – від перегріву. Від пологового відділення у клітку веде двометрова труба, підіймання по якій стимулює апетит кроленят і корисно впливає на їхнє здоров’я.

Для утримання кролів на відкритому повітрі літньої пори можна використовувати клітки на коліщатках, у котрих теж можна облаштувати сітчасті вигули. Конструкцію монтують із відділень трьох видів: для 2 самців-плідників, для 4 самиць і для 6 відсаджених кроленят віком від 3 до 6 місяців.

Молодняк, що йде на одержання шкурок, можна розводити у двобічних сітчастих клітках. Довжина клітки становить 300 см, ширина – 90 см. У ній одночасно тримають до 12 кроленят. Для цього за допомогою розсувних перегородок клітку ділять на дві частини, кожна з яких вміщує до 6 відсаджених кроленят, що живуть у ній до 3–3,5 місяців. Потім за допомогою шиферних або дерев’яних щитів клітку розділяють на 12 відсіків завширшки 25 см і в кожному до забою утримують по кролику.

Вигули зі схованкою теж підходять для утримання молодняку. Вони являють собою групові клітки, де утримують відсаджених кроленят. При цьому самі клітки можуть бути різних видів, але найбільше підходять групові клітки з вигульними двориками.

Їхні каркаси роблять дерев’яними або металевими й обтягують металевою сіткою з вічками 2,5 ? 2,5 см для стін та 1,8 ? 1,8 см для підлоги дворика. Варто дотримувати під час будівництва розмірів отворів, інакше кроленята, виходячи з клітки, можуть зламати лапи. Розміри самих групових кліток бувають різними, але на практиці найчастіше використовують такі параметри: довжина дворика – 200 см, ширина – 100 см, висота – 60 см.

Дерев’яну схованку, призначену для укриття від снігу, дощу, вітру і сильного сонця, розміщують на одному з довгих боків. Її довжина становить 200 см, ширина – 70 см, висота задньої стінки – 60 см, передньої – 50 см. Внутрішній простір схованки ділять на кілька відсіків за допомогою перегородок, при цьому кожне відділення поєднане з двориком. Дах схованки роблять рухомим, із дерева, кріплячи до конструкції петлями. Клітки розміщують на стовпцях заввишки 80 см від землі. Завдяки сітчастій підлозі виділення падають на землю, що знижує ризик захворювання тварин на кокцидіоз.

Отримання від кролів зимових окролів пов’язане з певними труднощами. Передусім ці труднощі полягають у нестачі тепла (приплід може замерзнути в маточнику навіть за плюсової температури, адже кроленята народжуються без шерсті й сліпими). Якщо ж підігрівати маткове відділення, то одержання зимових окролів стане можливим. Отже, можна використовувати кілька видів обігріву маточників.

Утеплений маточник без додаткового підігріву. Цей тип маточника придатний для регіонів, де температура повітря взимку не нижча за –10…–15 °С. Його першочергове завдання – максимальне збереження тепла кролиці й кроленят.

Для виготовлення маточника цього типу вибирають фанеру завтовшки 5 мм, дах, підлогу і стіни роблять подвійними, а щоб зберегти тепло, використовують мінвату, пінопласт або солому. В останньому випадку треба періодично замінювати матеріал, для цього подвійні стіни та дно слід знімати. Щоб уберегти утеплювач від вбирання вологи, його варто обгорнути або запаяти в поліетиленові пакети, а потім помістити між секціями стін, підлоги і дна.

Маточник роблять не дуже великим, бо чим більший простір, тим більше тепла потрібно для підтримання у ньому постійної температури. Залежно від розміру кролиці, діаметр вхідного отвору становить 150–180 мм, що теж робиться для економії тепла.

Маточник, який обігріває система «тепла підлога» або електрична грілка. Цю конструкцію виготовляють із одношаровими стінами та стелею і подвійною підлогою, між відділеннями якої кладуть секцію «теплої підлоги» або медичну грілку. Для захисту від вологи нагрівальні елементи теж рекомендовано попередньо запаяти у поліетиленовий пакет. Верхній шар підлоги, на якому лежатиме кролиця, застеляють фанерою завтовшки 3–4 мм. Перевагою такого маточника вважають те, що його можна зробити трохи більшого розміру, ніж у попередньому варіанті.

Перед уміщенням маточника в клітку у ньому регулюють температуру за допомогою пуху, що кладуть у пологове відділення шаром 3–5 см, а під ним поміщають вуличний термометр. Температура на термометрі у підсумку не повинна перевищувати 20 °С, інакше кроленята можуть постраждати від теплового удару.

Щоб убезпечити кролів від удару струмом, провід грілки виводять за межі клітки, попередньо забравши його в дальній кут приміщення.

Маточник, який обігріває електрична лампа (рис. 28). У цьому випадку бічні стіни, стелю та підлогу в маточнику роблять одношаровими, а задню стіну – двошаровою. У задній відсік поміщають лампу розжарювання потужністю 25 Вт, при цьому відстань від підлоги до нагрівального елемента має бути не меншою за 10 мм. Задню стінку виготовляють із жерсті.

Рис. 28. Маточник, який обігріває електрична лампа

Далі зображено цікавий варіант пересувної клітки, котру встановлюють на землю, і кріль сам її пересуває, поїдаючи дорогою траву (рис. 29). Конструкція клітки являє собою багатогранну призму. Трава потрапляє у неї через вічка, тварини намагаються дотягнутися до їжі, встають лапками на бічні грані, й під їхньою вагою клітка переміщається.

Рис. 29. Пересувна клітка-каток

На поздовжній осі, встановленій усередині клітки, закріплено стрижень, на який за допомогою шарнірів кріплять навіс. Уся конструкція рухається у бік трохи піднятої частини навісу, де видно траву, при цьому сам навіс залишається в одному положенні під час перекочування, бо діє і як противага. Вага пересувної клітки не перевищує ваги кроля у ній.

Схожу конструкцію запатентовано у Франції. Клітка теж являє собою каток із відкритою бічною поверхнею, котрий поміщають на землю. Кріль завдяки порівняно слабкій інерції клітки пересуває її в міру того, як поїдає корм поблизу.

Такі конструкції кліток дозволяють кролям щипати траву, коли їм захочеться, при цьому втекти з них не можна. У клітці-катку тварина захищена від зовнішніх нападів і не відчуває нестачі в русі.