Дерматит

Етіологія. Може бути наслідком впливу механічних подразників (потертості, садна), хімічних речовин (вапно, кислоти, луги, медикаменти, сеча, гній), термічних чинників (опіки, відмороження), опромінення рентгенівськими променями, інфекційних та інвазійних агентів тощо. У дрібної рогатої худоби, яку утримують на жорсткій підлозі з недостатньою підстилкою, хворобу реєструють на колінних суглобах, стегнах, путових і зап’ястних суглобах внаслідок тертя під час вставання і зміщення шкіри на цих ділянках.

Клінічні прояви. Запалення всіх шарів шкіри без утворення висипки (папул, везикул, пустул). Травматичний і медикаментозний дерматит проявляється припуханням і почервонінням шкіри, болючістю, місцевим підвищенням температури. У разі ускладнення гнійною інфекцією відбувається випотівання мутного ексудату і виразка шкіри. У випадках хронічного перебігу формуються шкірні складки, де скупчуються бруд і гній.

Лікування. За травматичного дерматиту застосовують в’яжучі примочки (свинцеві, фурацилінові тощо), пов’язки з мазями, наприклад із тетрацикліновою, преднізолоновою. У разі гнійного дерматиту обмивають уражені ділянки з подальшим застосуванням антисептичних пов’язок і присипок (стрептоцид, норсульфазол тощо).

Профілактика. Полягає насамперед в усуненні причини хвороби.