Утримання овець

У зонах з тривалим зимовим періодом за наявності пасовищ поширена стійлово-пасовищна система утримання овець. За цієї системи влітку тварин утримують на природних, а в інтенсивних умовах ведення вівчарства – на довголітніх культурних пасовищах. Узимку, у негоду, а іноді й влітку овець тримають у кошарах і годують з годівниць, установлюваних зазвичай на відкритих загонах (базах) при кошарах або таборах. Табір – це ділянка землі, огороджена щитами з навісом біля одного з боків. Визначаючи розмір ділянки, виходять з розрахунку приблизно 4 м2 на вівцю.

Пасовищно-стійлову систему утримання застосовують у зонах, де є зимові пасовища. Овець пасуть на природних степових і високогірних пасовищах. Взимку та напровесні маток тримають у кошарах (вівчарнях) або на базах-навісах та в інших легких спорудах. З пасовищного годування на стійлове овець переводять поступово, протягом 7–10 днів. У зимовий період основними грубими кормами є сіно і сінаж, соковитими – силос, концентрованими – відходи зернових культур, збагачені вітаміномінеральними добавками та преміксами. Порядок згодовування кормів має бути таким: вранці вівцям дають солому, потім сіно, в середині дня, перед водопоєм, – силос, після водопою – концентровані корми. Увечері овець годують сіном і на ніч дають солому.

Цілорічна стійлова система утримання овець поширена в зоні інтенсивного землеробства з високою розораністю земель, за відсутності пасовищ і одночасно з добре розвиненим польовим кормовим виробництвом. Узимку овець тримують і годують у приміщеннях, але частіше на обладнаних вигульно-кормових майданчиках, а влітку – тільки на вигульно-кормових майданчиках.

Пасовищну систему утримання застосовують у районах, де є достатньо пасовищ, у тому числі зимових. У цих зонах переважає цілорічне утримання овець з підгодівлею їх узимку грубими та концентрованими кормами.