Цистит

Етіологія. Гостре або хронічне запалення слизової оболонки сечового міхура, яке розрізняють за тяжкістю запальних явищ і тривалістю перебігу хвороби внаслідок потрапляння гнойотвірної інфекції в сечовий міхур з боку нирок, матки, вимені, через сечоводи і сечовий канал, а також через затримання сечі, травми і сечокам’яну хворобу (супроводжується утворенням каменів у ниркових канальцях, нирковій мисці й сечовому міхурі або затриманням у просвіті сечоводів, уретрі сечових каменів – уралітів у процесі уролітіазу).

Клінічні прояви. Симптоми проявляються відповідно до тяжкості процесу. Спостерігають прискорене болісне сечовипускання, особливо останніх порцій сечі. Тварина починає згорблюватися і в такій позі залишається тривалий час. Нерідко у хворих спостерігають позиви до сечовипускання, але сеча не виходить або виділяється декілька крапель. Може підвищуватися температура тіла. Лабораторно в пробах сечі на початку захворювання виявляють кислий рН (<7), потім лужний (7), білок, плоский епітелій, еритроцити і бактерії у великій кількості.

Лікування. Необхідно дотримувати дієти з легкоперетравлюваних кормів. За лужного рН сечі дають сіль, хлоридну й бензойну кислоти, за кислого – внутрішньовенно гідрокарбонат натрію, уротропін. У разі гнійних процесів ветеринарний лікар може призначити промивання сечового міхура розчинами перманганату калію, риванолу, фурациліну після попереднього його спорожнення, а також прописати сульфаніламіди та антибіотики.

Профілактика. Рекомендують препарати, що дезінфікують сечу.