Гастроентерит

Етіологія. У дорослих свиней поширені гострий або хронічний гастроентерит (запалення слизових оболонок шлунка й кишечника із залученням до процесу всіх шарів стінок органів, що супроводжується порушенням травного процесу та інтоксикацією організму). Поросята також страждають на гастроентерит, і, крім того, диспепсію у простій та нервовотоксичній формі. Основними причинами хвороби є різноманітні порушення годування та утримання тварин, згодовування недоброякісних кормів (забруднених, проморожених, гнилих тощо), отруєння рослинами, добривами, отрутохімікатами, неправильне дозування й застосування подразнювальних препаратів, деякі інфекційні (сибірська виразка, пастерельоз, чума свиней) та інвазивні (стронгілоїдоз) захворювання. У молодняку гастроентерит нерідко виникає в разі різкого переведення на безмолочне годування.

Клінічні прояви. Ознаки варіюють залежно від інтенсивності ураження та локалізації запального процесу. У разі переважання запалення шлунка спостерігаються зниження або відсутність апетиту, загальна млявість, відрижка. За нервовотоксичної диспепсії до них іноді додаються блювота й судоми. У разі запалення тонких і товстих кишок спостерігають часту дефекацію, кал рідкий, смердючий, із великою кількістю слизу, неперетравленого корму, а також із кров’ю, плівками фібрину, гноєм. Унаслідок інтоксикації організму частішає пульс, можливі м’язове тремтіння й судоми, тварина стає неспокійною. Хворі поросята п’ють багато води, напружуються через болі в животі, втрачають вагу. Температура часто виявляється зниженою, синіють вуха, п’ятачок носа. Кал містить слизові, іноді кров’янисті домішки, пронос може чергуватися із запором. Запущене захворювання нерідко ускладнюється бронхопневмонією і призводить у результаті до смерті тварини.

Діагноз ставлять на підставі клінічних симптомів, лабораторних досліджень кормів і вмісту шлунка, виключаючи інфекції та інвазії.

Лікування. До початку лікування необхідно усунути причини хвороби. Хворих витримують на голодній дієті протягом 18–24 год, потім знижують звичайний об’єм згодовуваного корму, дають м’яке лугове сіно, сінне борошно, бовтанку з висівок або вівсянки, моркву; випоюють воду, ізотонічні розчини хлориду натрію з глюкозою, сольові проносні та рослинні олії, розчин соляної кислоти або шлунковий сік. Надалі годування (молодняку – молоко) чітко дозують малими порціями (5–6 разів на день) зі слизовими відварами, у які додають глюкозу. Застосовують ацидофільні препарати згідно з інструкцією. У важких випадках внутрішньовенно або внутрішньочеревно вводять глюкозосоляний розчин. Усередину дають сульфаніламідні препарати, антибіотики, нітрофурани, знеболювальні (анестезин), в’яжучі засоби (танін, вісмут, кора дуба), вітаміни, стимулювальні препарати (цитрована кров, гамма-глобулін, гідролізин), серцеві засоби (кофеїн та ін.).

Профілактика. Недопущення згодовування недоброякісних кормів, порушення режиму годування, а також потрапляння в корми отруйних рослин і хімічних речовин.