Інфекційна агалактія овець і кіз

Етіологія. Інфекційна контагіозна хвороба лактаційних тварин, що характеризується ураженням молочної залози, суглобів та очей, а в суягних тварин – абортами. Захворюваність становить приблизно 37 %, летальність – 45 %. Збудник – мікоплазма, стійка до антибіотиків, але чутлива до препаратів тетрациклінового ряду. Поширена в природі. Джерело збудника інфекції – мікоплазмоносії або хворі особини, які виділяють збудника з молоком. Зараження найчастіше відбувається аліментарним шляхом, але можливе й через дрібні ранки на шкірі вимені під час доїння.

Клінічні прояви. Інкубаційний період хвороби становить 2–24 доби, іноді до 2 місяців. Інфекційна агалактія овець і кіз протікає гостро і хронічно. Гострий перебіг триває 5–10 діб і може або закінчитися загибеллю, або набути хронічного характеру. Захворювання починається з підвищення температури тіла (41–42 °С), загальної слабкості, втрати апетиту, появи висипу, запалення вимені або маститу. Спочатку молоко набуває гіркого смаку, містить білі пластівці, надалі лактація припиняється, з вимені виділяється гнійний секрет. Через 1–2 тижні уражаються очі (кератит, панофтальміт), супроводжуючись гнійним запаленням всіх оболонок і тканин ока; спостерігають напружену ходу і кульгавість (частіше через ураження зап’ястних суглобів). Одужання відбувається на 5–8-й тиждень, але можуть виникнути запальні процеси в дихальних шляхах, абсцеси, сепсис.

Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних, результатів лабораторного дослідження крові.

Лікування. Застосовують антибіотики тетрациклінового ряду, симптоматичні засоби.

Профілактика. Ретельний відбір і карантинування тварин. У разі появи хвороби хворих ізолюють і лікують, під час підготовки маток до окоту і розміщення з новонародженими проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів.